"Інститут надтвердих матеріалів" ВАЛЕНТИН МИКОЛАЙОВИЧ БАКУЛЬ - ТВОРЕЦЬ ТА ЗАСНОВНИК іНСТИТУТУ
Головна
Про Нас
Новини
Історія
Наука
Захист дисертацій
Аспірантура
Видання
Результати
Вакансії
+ Відділи : Відділ №1
Відділ №3
Відділ №4
Відділ №6
Відділ №7
Відділ №9
Відділ №11
Відділ №13
Відділ №14
Відділ №18
Відділ №20
Відділ №22
Рада молодих вчених
Науково-організаційний відділ
Керівництво Інституту
Профспілка
АЛКОН
Виробництво
Інвестиції
НАЙБІЛЬШ ВАГОМІ НАУКОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ІНСТИТУТУ
Інформація по держ. закупівлях
e-mail
Пошукова система
"Надтверді матеріали"
Бібліотека
XXIII Міжнародна конференція
XI конференція молодих вчених та спеціалістів
Обладнання центру
Контакти Центру
Порядок оформлення заявок

ВАЛЕНТИН МИКОЛАЙОВИЧ БАКУЛЬ - ТВОРЕЦЬ ТА ЗАСНОВНИК ІНСТИТУТУ

 

 

ВАЛЕНТИН МИКОЛАЙОВИЧ БАКУЛЬ - ТВОРЕЦЬ І ВИДАТНИЙ НАУКОВЕЦЬ

Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України
До 100-річчя від Дня народження (1908-1978)

Автор - Н.Ф. Колесніченко., к.т.н.

 

Для співробітників Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України та науково-технічної громадськості інструментальної підгалузі машинобудування, 2008 рік стане особливо пам”ятним. Це - рік 100-річчя від дня народження Валентина Миколайовича Бакуля, одного з видатних наших співвітчизників, відомого вченого, Заслуженого діяча науки і техніки, доктора технічних наук, кавалера багатьох високих урядових нагород, Героя Соціалістичної Праці, великого організатора науки і виробництва. Його діяльність протягом всього трудового життя була спрямована на творення, і реально сприяла прискоренню науково-технічного прогресу в розвитку виробництва колишнього СРСР. Особливо яскраво з максимальною ефективністю це проявилося в 60-70-х роках минулого століття. Якщо до початку 60-го року сотні металообробних, каменеобробніх, гірничорудних і інших підприємств країни використовували в своїй роботі твердосплавний і абразивний інструмент, то наступні роки стали переломними практично для всіх промислових галузей в сенсі застосування нових інструментів і технологічних процесів обробки металевих і неметалевих матеріалів. Це були роки початку масового переходу промисловості на використання алмазного інструменту, унікального за своїми властивостями та принципами роботи. Такий революційний перехід до прогресивних методів роботи став можливим завдяки організації в Києві у липнi 1961 р Науково-дослідного інституту синтетичних надтвердих матеріалів та інструменту, зі спеціальним конструкторським бюро і дослідним заводом. Мета створення Інституту - розробка промислової технології одержання синтетичних алмазів, організація їх масового випуску, створення на їх основі нових інструментів, і впровадження їх у виробництво. Поставлені урядом завдання повного переозброєння виробництва були успішно вирішені колективом Інституту в надзвичайно короткі терміни при безпосередній ініціативі, участі та керівництві В.М. Бакуля.

В.М. Бакуль народився 11 серпня 1908 в селі Чернишівка Вінницькій області (Україна) в родині армійського офіцера. Після ранньої смерті батька він почав трудове життя в 12 років наймитом на приватних тютюнових полях. Потім закінчив профшколу і працював слюсарем на заводі з одночасним навчанням на вечірньому відділенні Харківського політехнічного інституту. З другого курсу інституту був виключений за доносом за приховування соціального походження (син царського офіцера). Труднощі життя не зупинили його тяги до знань. В.М. Бакуль вчиться самостійно, і в 1929-1932 рр. працює конструктором, а потім і провідним фахівцем - начальником конструкторського бюро Всесоюзного обєднання камяновугільної промисловості «Вугілля». У 22 роки В.М. Бакуль реєструє перший винахід щодо вдосконалення роботи вугільних врубових машин. Його доповідь щодо застосування твердих сплавів в гірській промисловості на Всесоюзній науково-технічній нараді в Москві отримує високу оцінку, і його запрошують на технічну нараду в Кремль, яку проводить нарком Г.К. Орджонікідзе. Процитуємо один з пунктів резолюції наради за вказаною доповіддю: «З огляду на величезне значення твердих сплавів, конференція просить тов. Бакуля В.М. випустити свої роботи або книгу по застосуванню цих сплавів, яка була б практичним посібником у роботі гірничих підприємств. Нарада вважає своїм обовязком висловити подяку інж. Бакулю В.М. за цікаву доповідь, багато ілюстровану практичним матеріалом і зразками». Ця оцінка роботи молодого дослідника є показовою для всієї його подальшої діяльності. Він ніколи не шукав легких шляхів, і все задумане доводив до логічного кінця.

До 1941 року В.М. Бакуль працює начальником відділу Харківського заводу «Союзтвердосплав». На початку Великої Вітчизняної війни він евакуюється з заводом на Урал, де керує цехом інструментального виробництва. Завод цілодобово випускав танкові мотори. У цехах працювали, в основному, жінки і діти, але план завжди виконувався. Досвід важких і жорстких умов загартував характер Валентина Миколайовича, допомагаючи долати будь-які труднощі, виконувати роботи у встановлений термін, не допускати зневіри в свої сили. У 1944 році В.М. Бакуль повернувся разом зі своїм заводом у звільнений Харків, а в 1949 році його призначають начальником Харківського філіалу Всесоюзної контори «Твердосплав».

Маючи за плечима 30-річний трудовий стаж, він продовжує вчитися, і в 1950 році з відзнакою закінчує Московський всесоюзний заочний політехнічний інститут.

У наступне десятиліття колектив з 14-ти співробітників «Твердосплава» під керівництвом В.М. Бакуля розробляє, випробує і створює промислове виробництво нових твердосплавних інструментів і бурових коронок для шахт Донбасу, різців для токарних автоматів, зубків для гірських комбайнів, інструменту для обробки будівельного каменю, в т. ч. високотвердого граніту. В роботі склався фірмовий бакулевскій стиль - від початкових досліджень, конструкторських пошуків і розробок, до створення дослідних зразків, а потім і організації промислового випуску продукції. Дослідження по обробці будівельного каменю стали основою кандидатської дисертації, успішно захищеної В.М. Бакулем в 1958 році в Академії архітектури СРСР (м. Москва).

У 1957 році «Твердосплав» переводять до Києва, і перетворюють в ЦКТБ твердосплавного і алмазного інструменту. Починається новий двадцятирічний період яскравого творчості В.М. Бакуля. Повністю розкривається його талант великого організатора наукових досліджень, конструкторських розробок, створення нових промислових технологічних процесів.

Грунтуючись на наукових результатах в синтезі алмазів, отриманих в Московському інституті фізики високих тисків АН СРСР групою дослідників під керівництвом Л. Ф. Верещагіна, в 1960 р В.М. Бакуль виходить в Уряд СРСР з пропозицією організувати в Києві промисловий випуск синтетичних алмазів на базі керованого ним ЦКТБ. Це було сміливою й ризикованою пропозицію з його боку, тому що був відсутній комплекс необхідного виробничого обладнання, бракувало фахівців, кваліфікованих кадрів. Однак, ініціатива була підтримана в Києві і Москві, прийняті відповідні урядові постанови та надана велика допомога в придбанні та розробці наукових приладів, обладнання, були спрямовані в Інститут сотні молодих фахівців.

Був створений потужний творчий, виробничий колектив зі співробітників лабораторій Інституту, конструкторських відділів, дослідного заводу, який заряджався особистим прикладом ставлення В.М. Бакуля до роботи, розуміння її великого значення для країни.

У ті ж роки конструюється своїми силами необхідне для синтезу обладнання - пресові установки, апарати високого тиску і температури, контрольно-вимірювальні прилади і т. д. Всі зразки обладнання виготовляються Дослідним заводом Інституту, тут же йдуть випробування дослідних зразків, і виготовляються перші промислові партії синтетичних алмазів.

Саме В.М. Бакуль був тією людиною, яка змогла вже в 1961 р (рік створення Інституту) організувати випуск перших двох тисяч карат синтетичних алмазів, а починаючи з 1963 р, організувати серійний випуск синтетичних алмазів на своєму дослідному виробництві в обсягах, що повністю задовольняють потребу країни в ті роки.

Активна діяльність бакулевского Інституту ініціювала ряд наступних урядових постанов щодо будівництва спеціалізованих заводів, що випускають алмази та алмазний інструмент, створення в 1966 р. нової алмазної підгалузі інструментальної промисловості СРСР,що дозволило країні в середині 60-х років зайняти провідне місце в світі з виробництва і застосування алмазної продукції.

У ті роки в Інституті були розроблені і передані промисловості алмазні порошки марок АСО, АСР, АСВ, АСМ, АСН і високоміцні алмазні кристали марок АСК і АСС. Створені та поставлені на виробництво нові надтверді матеріали (НТМ) - кубічна модифікація нітриду бору (кубоніт), композиційний надтвердих матеріал «Славутич» для оснащення бурових доліт; полікристалічні матеріали на основі алмазу (дісміт) і нітриду бору (ісміт) для лезового ріжучого інструменту.

Алмазні інструменти використовувалися на операціях абразивної і лезовой обробки металевих, полімерних, деревинних, напівпровідникових матеріалів, природного каменю, скла, гуми, шкіри та ін., при бурінні глибоких і надглибоких свердловин, розробки природних родовищ граніту, мармуру і т. д.

Були створені понад п”ять тисяч типорозмірів шліфувального, полірувального та ріжучого інструменту з алмазу, кубоніту і полікристалічних матеріалів. Ці інструменти відрізнялися високими результатами по стійкості, продуктивності, якості обробки, екології виробництва і економічної ефективності (прибутку).

Один рубль витрат на створення інструменту з надтвердих матеріалів давав країні від 5 і більше рублів економії. Алмази знайшли навіть екзотичне застосування в обробці посівного насіння рису, бавовни, що значно збільшувало їх схожість і врожайність, використовувалися у виробництві іншої сільськогосподарської продукції. Алмазні інструменти працювали на тисячах підприємств країни від Кольського півострова до Сахаліну, Інститут мав картотеку з десятьма тисячами підприємств та організацій, які зверталися з листами за допомогою в отриманні алмазних інструментів і навчанні роботі з ними.

16 років роботи Інституту під керівництвом В.М. Бакуля відзначені розробкою і вдосконаленням технологічних процесів синтезу нових НТМ різного призначення, вивченням їх фізико-хімічних і механічних властивостей, створенням нових видів апаратів високого тиску та іншого обладнання, випробувальних стендів і приладів. За ці роки було отримано понад 550 авторських свідоцтв на винаходи, 132 зарубіжних патенти і 26 свідоцтв про реєстрацію товарних знаків за кордоном, розроблено 28 державних стандартів. У ці роки підготовлено та захищено 63 кандидатські та 2 докторські дисертації. Співробітниками опубліковано 800 робіт в періодичних наукових виданнях. Всього до 1977 року було випущено понад 1200 видань брошур, рекомендацій, буклетів, рекламних матеріалів накладом понад 2 млн. примірників. З 1969 р випускався 6 раз на рік науково-виробничої збірник «Синтетичні алмази» накладом 8 тисяч примірників, з яких 1200 примірників відправляли більш ніж в 30 країн світу.

Безпосередньо під науковим керівництвом В.М. Бакуля захистили кандидатські дисертації 23 аспіранта та здобувача. В.М Бакуль опублікував понад 300 робіт, отримав 91 авторське свідоцтво на винаходи і 148 зарубіжних патентів по 15-ти заявками в 16-ти зарубіжних країнах.

За розробку промислового синтезу алмазів В.М. Бакулю в 1963 р було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.За особливо видатні заслуги в області синтезу надтвердих матеріалів Академія наук СРСР в 1967 році присвоїла йому вчений ступінь доктора технічних наук "Honoris causa".

В.М. Бакуль - це Людина, яка побудувала і залишив для майбутніх поколінь величний Інститут, який відкрив нові можливості ефективної обробки важкооброблюваних матеріалів, виховав колектив, здатний розвивати напрямки його робіт в нових умовах ринкової економіки.

Минуло 30 років, як немає з нами Валентина Миколайовича, але його Інститут живе, працює і з гордістю носить імя свого творця.

Сьогодні Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України - це відомий в світі матеріалознавчий науковий центр, який має високий рейтинг досліджень фундаментальних проблем синтезу нових надтвердих матеріалів, що використовує в своїх роботах новітню наукову апаратуру, в тому числі, в зарубіжних наукових центрах, котрий розробляє нанотехнології і наноматеріали, комп”ютеризовані методики досліджень. За ці роки в Інституті захистили дисертації 43 доктори і понад 200 кандидатів наук, розроблено понад 40 нових матеріалів. Роботи Інституту відзначені 38 державними, міжнародними преміями та нагородами, а також 18-ю іменними преміями видатних вчених НАН України, АН Росії, преміями для молодих вчених.

Щорічно Почесними Бакулевськими медалями та Почесними Бакулевськими грамотами нагороджуються співробітники, які показали найкращі наукові та практичні результати. До 100-річчя від дня народження В.М. Бакуля була випущена книга його наукових праць і спогадів сучасників, які з почуттям глибокої вдячності розповідають про роки спільної роботи з ним.

Серце В. М. Бакуля зупинилося 5 червня 1978 року. Всі, хто добре знав Валентина Миколайовича, завжди будуть пам”ятати його як вченого, творця і талановитого керівника, народженого вести за собою людей, заряджати їх новими ідеями, енергією і ентузіазмом в ім”я звершення в житті великих, корисних і добрих справ на благо людей, рідної землі.

 

 

 

       

На головну

Інформація про заходи до 60-річчя Інституту
ВАЛЕНТИН МИКОЛАЙОВИЧ БАКУЛЬ - ТВОРЕЦЬ ТА ЗАСНОВНИК іНСТИТУТУ


Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України Україна, 04074, Київ, вул.Автозаводська, 2;
Тел.: (+38 044) 468-86-40 Факс: 468-86-25 www.ism.kiev.ua Е-mail: alcon@ism.kiev.ua