РОЗДІЛ III.
РОЗШИРЕННЯ І ПОГЛИБЛЕННЯ
НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (70-ті роки)
Завдання, які довелося вирішувати інституту в 70-і роки, ставилися за двома основними напрямками.
По-перше, як тільки стало ясно, що розроблена і освоєна в ІНМ технологія синтезу алмазів дозволяє за науковим змістом, технічним рішенням і економією організувати промислове виробництво, розгорнулося масштабне проектування і будівництво спеціалізованих заводів з виробництва синтетичних алмазів і алмазного інструменту. Першими для розміщення спеціалізованих заводів були обрані м. Полтава в Україні та м. Єреван у Вірменії.
По-друге, успішне подолання опору впровадженню нової інструментальної алмазної продукції в різні галузі виробництва, розпочате і очолюване науковими та державними діячами в 60-х роках, дало позитивний результат.
З"явилися зразки нової, дуже потрібної країні техніки і в атомній промисловості, і в мікроелектроніці, і в освоєнні космосу. Діяльність вченого і енергійного організатора В.М. Бакуля і створеного ІНМ були затребувані ходом розвитку економіки СРСР, і тому користувалися потужною підтримкою уряду в 60-і роки. Вони становили вітрину досягнень економіки СРСР і в 70-х роках, гордість України.
Головним завданням інституту було забезпечення широкого застосування інструментів із синтетичних алмазів, більш дешевих і доступних, ніж природні, перевершуючих їх за абразивним характеристикам в значному числі додатків. А інший - розвиток на конкурентному рівні алмазної науки і НДР в інституті, щоб не відстати від світового руху в бік прогресу в нових напрямках (інформатики, комп"ютеризації, СVD- і PVD-методах плівкових технологій, напівпровідниках, неметалевих композитах і ін.) світової науки.
 |
| Директор інституту з 1977 р, академік НАН України, професор, д.т.н. М.В. Новіков |
В Інституті надтвердих матеріалів була створена постійно діюча виставка, на якій демонстрували величезні можливості інструменту з синтетичних алмазів в різних областях. На виставці, яку за 50 років відвідали до 100 тисяч осіб, проводили семінари для фахівців-технологів різних галузей. На них навчилися кілька тисяч осіб з усіх регіонів країни. Були організовані пересувні виставки в автобусах, які їздили по всій країні і викликали великий інтерес у фахівців. Інститут відвідали визначні вчені країни - М.В. Келдиш, А.П. Александров, Г.І. Марчук, М.А. Лаврентьєв і багато інших. Візити делегацій найвищого рівня були спрямовані на вирішення практичних проблем виробництва і на зміцнення загального науково-технічного співробітництва.
1971-1980 рр. - Десятиліття значущих, кардинальних змін в діяльності інституту, пов"язаних зі зміною не тільки його юридичного статусу, а й організаційної структури, вимог до керівництва інституту, дирекції. У 1972 році інститут був переданий з підпорядкування Держплану УРСР до складу Академії наук УРСР. Відповідно до постанови РМ УРСР, інститут разом з дослідним заводом і СКБ, з усіма будівлями, спорудами, науковим і виробничим обладнанням був переданий до складу Академії наук УРСР і перейменований в Ордена Трудового Червоного Прапора Інститут надтвердих матеріалів Академії наук УРСР.
Держплан передав Академії наук для інституту, досвідченого заводу і СКБ все асигнування на науково-дослідні роботи, фонд заробітної плати, граничні асигнування на утримання апарату управління, інші ліміти і фонди, а також капітальні вкладення для завершення будівництва лабораторно-виробничого корпусу алмазних доліт, на будівництво профілакторію, розробку технічної документації на реконструкцію будівель і споруд, які дісталися інституту від Київського експериментально-механічного заводу.
Крім того, капітальні вкладення в розмірі 300 тис.крб. щорічно цільовим призначенням йшли на будівництво житла для співробітників. В.М. Бакуль в лютому 1977 р. перейшов на наукову роботу, а в кінці року на пенсію за станом здоров"я. 15 березня 1977 року на загальних зборах Академії наук директором інституту був затверджений доктор технічних наук Микола Васильович Новіков. А вже 16 березня 1977 року новий директор приступив до відповідальної роботи. З цього моменту відкривалася нова сторінка в житті колективу і діяльності інституту. М.В. Новіков на час прийняття інституту під своє керівництво мав досить великий досвід наукової та керівної роботи як в системі Академії наук, так і в системі вищих партійних органів - шість років працював консультантом і завідуючим сектором у відділі науки ЦК Компартії України. Він був одним з талановитих учнів відомого вченого в області міцності матеріалів, директора Інституту міцності АН УРСР академіка Г.С. Писаренко, його соратником у заснуванні інституту, і займав посаду його заступника з наукової роботи понад шість років. Круто змінивши свою діяльність в напрямку синтезу надтвердих матеріалів, М.В. Новіков протягом декількох місяців знайомився і аналізував основні результати роботи всіх наукових лабораторій нового для нього інституту. Знайомство з багатьма людьми дозволило Миколі Васильовичу не тільки побачити можливості застосування свого колишнього наукового досвіду в новій для нього області знань, а й визначити шляхи подальшого розвитку основних наукових напрямків Інституту надтвердих матеріалів.
 |
| У лабораторії відділу досліджень фізико-механічних властивостей синтетичних алмазів, твердих і керамічних матеріалів |
З приходом на посаду директора інституту М.В. Новікова зазнала змін структура інституту. Замість лабораторій організовані наукові відділи з уточненням їх назв і головних напрямків діяльності. У 1979 році в інституті був заснований науково-теоретичний журнал «Сверхтвердые материалы» під егідою відділення фізико-хімії і технології неорганічних матеріалів Академії наук СРСР і відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Академії наук УРСР, перший номер якого вийшов у липні 1979 року. Нове керівництво інституту надавало великого значення співробітництву з підприємствами та організаціями, що займаються проблемами виробництва, обробки і застосування природних алмазів, завдяки чому з ними було укладено ряд нових великих господарських договорів. Таким чином, десятиліття 70-х років закінчилося для ІНМ сходженням на нову сходову площадку. Інститут підійшов до нового маршу сходження до вершин наукового пошуку і виробничої реалізації науково-технічних досягнень. Діяльність інституту повністю виправдала надії і зусилля вищих керівників СРСР та України, дружньо налаштованих і уважно спрямовуючих роботу комплексу народного господарства України. Виконувалися і плани розвитку наукової роботи в інституті, схвалені керівництвом Академії наук України.
 |
| Верстат прецизійного алмазного мікроточіння відбиваючої асферичної поверхні надточних великогабаритних (0,4-1,0 м діаметром) лазерних металокерамічних дзеркал (розробка удостоєна Державної премії). |
