РОЗДІЛ V.
РОЗВИТОК НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ ІНСТИТУТУ ДЛЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ПРОГРЕСУ (80-ті роки)
Удосконалення структури відділів інституту, підвищення частки дослідницької та пошукової наукової роботи, зміцнення взаємодії власне інституту, СКТБ і дослідного заводу протягом десятиліття 1981-1990 рр. були направлені на рішення трьох основних завдань. Необхідно було підкріпити технологічні розробки фундаментальними науковими результатами, оновити та розширити науково-дослідні роботи. Для підвищення практичної віддачі від наукових результатів були укріплені зв"язки з основними галузевими міністерствами, їх технічними управліннями та інститутами. Особливо це стосується Мінстанкопрому і Міннафтогазпрому.
Регулярно, тематично направлено виїжджали бригади вчених і виробничників в Ленінград, Ригу, Таллінн, Москву, Новосибірськ, Якутію, Хабаровськ, Комсомольськ-на-Амурі, Владивосток, Ташкент, Єреван, Перм, Петропавловськ-Камчатський, Південно-Сахалінськ, Мінськ, Брянськ і інші міста. На місцях, на підприємствах вони вирішували завдання первинного застосування, підвищення результативності, широкого охоплення фахівцями підприємств інструментальних розробок і вітчизняних нових алмазних технологій. Розширилися горизонти міжнародного співробітництва. Тепер не тільки в країнах СЕВ продуктивно працювали вчені і фахівці інституту.
Були встановлені партнерські відносини з директорами підприємств, які ще недавно були нашими конкурентами. Договори про співпрацю, обміни візитами здійснювали з центрами «Дженерал Електрик» в Скенектеді і Вортінгтоні (США), «Де Бірс» в Англії, Ірландії та ПАР, «Сумітомо» в Осака (Японія) та ін.
Початок випуску в першій половині шістдесятих років в промислово розвинених країнах синтетичних алмазів спричинив створення потужної спеціалізованої промисловості, що розробляє і виробляє різноманітні алмазні інструменти для обробки природного каменю і будівельних матеріалів, буріння та гірничої справи.
|
|
| Академік НАНУ М.В. Новіков (ІНМ НАНУ, м. Київ) та професор В.Ф. Романов (ВНІІАЛМАЗ Мінстанкопрома, м. Москва) - керівники двох інститутів, що тісно співпрацювали |
Алмази знайшли широке застосування в оптичній промисловості, в електроніці, в інших оборонних областях. Інститут надтвердих матеріалів НАН України - один з перших в світовій практиці почав впроваджувати синтетичні алмази в сільськогосподарське виробництво, в харчову промисловість, розширював їх застосування в породоруйнуючих інструментах і, зокрема, для буріння і обробки природних і будівельних матеріалів.
Складність і специфіка робіт полягала не тільки в організації виробництва великих обсягів синтетичних алмазів з широкою гамою зернистостей і властивостей, але і в обгрунтуванні особливих вимог до металів і сплавів, що застосовуються в конструкціях інструментів різних класів в розробці безлічі різноманітних спеціальних зв"язків, технологій спікання композиційних алмазовмістних матеріалів (КАМ), пайки, балансування, технології експлуатації, розробки і налагодження промислового випуску відповідного технологічного обладнання та у багатьох інших областях, що охоплюють всі основні сфери діяльності сучасної науки. Протягом 80-х років в ІНМ були закладені фундаментальні основи одного з найбільш неординарних, складних і актуальних наукових напрямків сучасного матеріалознавства - композиційних алмазовмістних матеріалів.
Друга половина 80-х років була затьмарена Чорнобильською трагедією. Немає жодної галузі науки і виробництва, яка, так чи інакше, не була б задіяна у вирішенні чорнобильських проблем. ІНМ не став винятком. Для фахівців інституту завдання надати технічну допомогу Чорнобилю було ясним і цілком здійсненним. Складність полягала в немислимій терміновості.
Одне з головних завдань ліквідації наслідків екологічної катастрофи в перші години і дні після аварії на ЧАЕС полягало в зниженні рівня радіації над аварійним 4-м блоком. З цією метою в епіцентр аварії вертольотами було скинуто близько 10 тис. тонн піску та інших ізолюючих матеріалів, що спричинило за собою загрозу утворення тріщини в фундаментної плити, на якій встановлені блоки № 3 та 4 ЧАЕС. Це призвело б до витоку радіоактивних матеріалів в водоносні горизонти землі, що погіршило б ситуацію. Тому було проведено комплекс робіт по зміцненню підстави фундаментної плити шляхом заморожування грунту. Для подачі холодоагентів виникла необхідність пробурити під плитою близько 50 горизонтальних свердловин довжиною 110 метрів кожна.
Необхідних бурових установок в Україні не було. У цій роботі використовувалися спеціальні бурові установки японської фірми, що дозволяють бурити горизонтальні свердловини в нестійких породах з одночасним кріпленням стінок свердловини обсадною колоною. Верстати були доставлені літаками з БАМу, але без бурильних труб і бурового інструменту. Штаб при РМ УРСР по ліквідації наслідків аварії доручив інституту забезпечити установки спеціальним буровим інструментом і надати технічну допомогу в його застосуванні.
 |
| Робота на новому растровому електронному мікроскопі фірми «Zeiss EVO 50XVP», укомплектованому енергодісперсним аналізатором рентгенівських спектрів і детектором дифракції відбитих електронів «INCAPenteFETx3 INCA Crystal 300» (Німеччина) |
В інституті була створена робоча група (І.А. Свєшніков, Є.В. Скляров, А.Л. Червоний) і організована цілодобова виробнича робота по виконанню завдання урядового штабу.
Наукові досягнення, підтверджені виробничими впровадженими механізмами, що застосовуються в різних галузях, найкраща характеристика діяльності Інституту надтвердих матеріалів в 80-ті роки минулого століття. Потужний науково-технічний потенціал колективу в ці роки, далеко не повністю затребуваний, нікуди не зник. Він чекає свого часу, шукає інвесторів, які на новому витку спіралі прийдуть і візьмуть весь величезний досвід дослідницької думки, ефективно застосують рекомендації вчених. І вічно прекрасний алмаз засяє своїми численними гранями в новому світлі.
Це - спадщина новому поколінню. Ті, хто вивчав, відкривав, доводив свої відкриття, завжди залишає свою працю для нових поколінь, неледачих, гарячих, що шукають істину.
